Склопакет - світлопрозора конструкція будівельного призначення з двох і більше стекол, скріплених (склеєних) між собою по контуру за допомогою дистанційних рамок та герметиків. Призначення склопакета як заміни звичайного скла — у підвищенні опору теплопередачі вікна, оскільки повітря та інші гази погано пропускають тепло.

Метод скріплення скла - бутиловий герметик і металева або пластикова дистанційна рамка. Пластикова рамка трохи підвищує опір теплопередачі. Конструкція склопакета закріплюється тіоколом або іншим герметиком.

Між склом часто знаходиться сухе повітря, проте для покращення характеристик опору теплопередачі всередину склопакета закачують благородні гази (аргон, ксенон, криптон) або вуглекислий газ.

Наприклад, аргон не лише підвищує теплоізоляцію, а й позитивно впливає на шумоізоляцію. Головна якість склопакетів з аргоном полягає в тому, що вони не тільки зберігають тепло в приміщенні в холодну пору року, але й підтримують у ньому комфортну температуру у спеку.

Існує технологія виготовлення склопакетів з вакуумним прошарком, але вона досить рідкісна. За такої технології два стекла відстоять один від одного на відстані менше міліметра, а для запобігання їх злипанню між склом знаходяться розпірки (пілари) з металу або склокераміки з кроком 2-4 см.

Склопакети розрізняються за способом виготовлення:

Виготовлення за стандартною технологією, де є металевий або пластиковий спейсер, в який засипається молекулярне сито, після чого склеєне скло обмазується по кромці силіконом, ізомелтом, полісульфідним або поліуретановим герметиком, що є вторинною герметизацією.
Виготовлення за технологією «теплий край». Технологія нова та перспективна. Відрізняється від стандартної тим, що замість багатокрокового виготовлення склопакета тут використовується всього 2 кроки (нанесення гнучкого спейсера, пресування), що значно економить час і гроші. Склопакет виходить тепліше, ніж за стандартного способу виг ... Читати далі »

Вікно (від прасл. *okъno, пов'язаного з *oko)— конструкція, що заповнює спеціально створюваний проріз у зовнішній стіні будинку і призначена для освітлення, інсоляції та провітрювання приміщення. Вікна є головною (до 51 %) причиною тепловтрат у будівлях. Вони забезпечують надходження в приміщення світла і повітря, зв'язують внутрішній простір будівлі з навколишнім світом.

До вікон і світлових ліхтарів висувають вимоги забезпечення належної освітленості і вентиляції приміщень. Як огороджуючі конструкції вікна повинні задовільняти теплотехнічні і звукоізоляційні вимоги. Розміри віконних прорізів і їхня кількість визначаються необхідною освітленістю приміщень. У промислових будинках кількість віконних прорізів і їхні розміри залежать від ширини будинку і визначаються необхідною освітленістю в середніх прольотах. Розміри віконних прорізів за шириною бувають 200, 300, 400 і 600 см, за висотою — 240, 360, 480 і 600 см, а відстань від підлоги до низу віконного прорізу повинна бути 80 — 100 см. Віконні рами виготовляють з дерева, металу, залізобетону, пластмас.  ... Читати далі »

На ранньому етапі розвитку цивілізації вікон як таких не було. Давні помешкання усіх регіонів вікон не мали. Аж до Середньовіччя отворами в стінах були просто прорізи, які прикривали шкурами тварин чи тканиною. Для цієї мети використовували також волячий міхур, плівку, зняту з живота тварини, яка пропускала світло всередину житла.

У Стародавньому Римі використовували вікна без скла. Причому їхня форма була прямокутною, однак усередині вікна створювали спеціальні прикраси, у тому числі з каменю. Перші скляні вікна з'явилися в епоху Римської імперії, але дозволити собі таку розкіш могли лише дуже заможні громадяни.

На Русі в XI—XIII століттях склодуви освоїли техніку виготовлення товстостінних круглих вікон діаметром 20-30 см, для чого розплав скла виливали на металеву плиту. Також люди використовували слюдяні вікна, складені з оброблених шматочків слюди. Такі вікна пропускали більше світла порівняно з вікнами з каламутного товстого скла.

До середини XV століття в українських хатах вікон не існувало. Замість них у колодах будинку прорізали невеликі отвори — волокові вікна з засувкою. Їхнє призначення здебільшого мало вентиляційний, а не освітлювальний характер, тому що в той час хати будували без комина (курні хати), дим виходив прямо у невелику кімнату. Замість того, аби випускати тепло через двері, висувались волокові вікна, які провітрювали приміщення і не впускали холод у хижу.

З появою класичної руської печі з димарем на початку XVI ст. волокові вікна виявились непотрібними і незручними, бо не пропускали багато світла. Через це маленькі десятисантиметрові отвори замінили вікна, які виготовлялись здебільшого з напівпрозорого волового міхура (плівки, знятої із сечового міхура або очеревини), смоляних пластин та слюди. Вже у XVII ст. вікна у хатах почали склити, але не всім цей матеріал був по ... Читати далі »

ПВХ-профіль — пластиковий корпус з поздовжніми перегородками всередині, що утворюють порожнини — повітряні камери, виготовляється з полівінілхлориду (ПВХ) та необхідної кількості добавок. Для підсилення жорсткості всередину профілю вставляється арматура — металевий вкладень П-подібного або прямокутного перерізу, саме тому вікна з такого профілю називаються металопластиковими. З ПВХ-профілю виробляються різні вироби: вікна (рами та коробки), підвіконня, москітні сітки та інше. ПВХ-профіль не є чистим ПВХ через добавки, які надають йому покращені властивості, тому ПВХ-профіль має також іншу назву — модифікований ПВХ.  ... Читати далі »